Класифікація випрямлячів

Випрямлячі – це пристрої, які служать для перетворення змінного струму на постійний.

Випрямлячі широко використовуються в блоках живлення комп’ютерів, агрегатах безперебійного живлення, зарядних пристроях для мобільних теле- фонів та ноутбуків, на перетворювальних підстанціях електричного транспор- ту, в електроприводах постійного струму, різноманітних електронних схемах.

Випрямлячі класифікують за такими ознаками:

• за видом перемикача (комутатора): механічні синхронні з щітково-ко- лекторним комутатором струму, механічні синхронні з контактним перемикачем (випрямлячем) струму, з електронною керованою кому- тацією струму (наприклад, тиристорні), з електронною пасивною кому- тацією струму (наприклад, діодні) / ведені мережею;
• за потужністю: силові випрямлячі, випрямлячі сигналів;
• за рівнем використання напівперіодів змінної напруги: однопівперіодні (пропускають у навантаження тільки одну півхвилю), двопівперіодні (пропускають у навантаження обидві півхвилі), неповноперіодні (непо- вністю використовують синусоїдальні півхвилі); повноперіодні (повніс- тю використовують синусоїдальні півхвилі);
• за схемою випрямлення: мостові, з множенням напруги, трансформа- торні, з гальванічною розв’язкою, безтрансформаторні тощо;
• за кількістю використовуваних фаз: однофазні, двофазні, трифазні і ба- гатофазні;
• за керованістю: некеровані (діодні), керовані (тиристорні, транзистор- ні);
• за типом електронного вентиля: напівпровідникові діодні, напівпро- відникові тиристорні, лампові діодні (кенотрони), газотрони, ігнітрони, електрохімічні тощо;
• за величиною випрямленої напруги: низьковольтні (до 100 В), середньо- вольтні (від 100 до 1000 В), високовольтні (понад 1000 В);
• за призначенням: зварювальний, для живлення мікроелектронної схе- ми, для живлення силових кіл, для гальваніки тощо;
• за ступенем повноти мостів: повномостові, напівмостові, чвертьмос- тові;
• за наявністю пристроїв стабілізації: стабілізовані, нестабілізовані;
• за управлінням вихідними параметрами: регульовані, нерегульовані;
• за способом з’єднання: паралельні, послідовні, паралельно-послідовні;
• за частотою струму: низькочастотні, середньочастотні, високочастот- ні.

Напівпровідниковий випрямляч є найбільш поширеним видом напівпро- відникових перетворювачів.

Основні схеми: однофазна однонапівперіодна; однофазна двонапівпері- одна з нульовим виводом трансформатора (нульова схема); однофазна мос- това; трифазна однонапівперіодна; трифазна мостова.

На рис. 11.1 показана структурна схема випрямляча, до складу якого вхо- дять: силовий трансформатор, що служить для перетворення змінної напруги живлення; вентиль, що має односторонню провідність та забезпечує пере- творення змінного струму у випрямлений (струм одного напрямку); згладжу- вальний фільтр, що служить для перетворення випрямного струму у струм, близький за формою до постійного.

За схемним рішенням випрямлячі можуть бути прості (нульові, мостові) і

складні (що являють собою послідовне і паралельне з’єднання простих схем).

Сучасні випрямлячі розрізняють за типом вентилів (діодів), схемою їх включення та кількістю фаз джерела змінної напруги.

Випрямлячі поділяють також на керовані та некеровані. Для живлення блоків електронної апаратури, як правило, застосовують випрямлячі малої потужності з живленням від однофазних мереж змінного струму. У тих випад- ках, коли необхідно отримати підвищену постійну напругу і первинне джере- ло також видає постійну напругу, то застосовують спеціальні перетворювачі – інвертори.