Паяння твердими припоями

Паяння твердими припоями застосовують для виготовлення міцних і термостійких швів і здійснюють так:
– поверхні підганяють одну до одної обпилюванням (рис. 2.1.14, а) і ретельно чистять від бруду, оксидних плівок і жирів механічним або хімічним способом;
– підігнані поверхні в місці паяння покривають флюсом (рис. 2.1.14, б); на місце спаю накладають шматочки припою — мідні пластинки (рис. 2.1.14, в) і закріплюють їх м’яким в’язальним дротом (рис. 2.1.14, г); підготовлені деталі нагрівають паяльною лампою (рис. 2.1.14, д), у ковальському горні або електропечі;
– коли припій розплавиться, деталь знімають з вогню і тримають у такому положенні, щоб припій не міг стікати зі шва;
– потім деталь повільно охолоджують (охолоджувати у воді деталь з напаяною пластинкою не можна, оскільки це послабить міцність з’єднання).

Застосовують також інший спосіб паяння: підготовлену деталь нагрівають і посипають бурою, потім знову нагрівають і до місця з’єднання підводять кінець мідного або латунного дроту, який, розплавляючись, заливає місце спаю. В міру охолодження спаяні деталі промивають у воді, протирають сухими ганчірками і просушують; шов зачищають наждачним папером або обпилюють напилком.

Дефекти. Найпоширеніші при паянні дефекти, причини їх виникнення і способи усунення подано в табл. 2.1.1.

Безпека праці. При паяльних роботах і лудінні слід виконувати певні вимоги безпеки. Робочі місця, призначені для виконання паяння дрібних деталей, слід обладнувати місцевими витяжними пристроями, що забезпечують безпосередньо на місці паяння швидкість руху повітря не менш як 0,6 м/с.

У приміщеннях, де виконувалися паяльні роботи, має бути помита підлога (сухе прибирання підлоги не дозволяється). Зберігання одягу у приміщеннях, де відбувається паяння, забороняється.

Безпосередньо близько до робочих місць, призначених для виконання робіт з паяння дрібних деталей м’якими припоями, слід встановлювати: умивальник, бачок з 1 %-м розчином оцтової кислоти для попереднього обмивання рук; легкозмивні переносні місткості для збирання паперових і бавовняних салфеток і ганчір’я. Біля вмивальника постійно мають бути мило, щітка і серветки для витирання рук (використання рушників загального користування не дозволяється).

Підготовка металів і процес паяння пов’язані з виділенням пилу, а також шкідливих випарів кольорових металів і солей, які викликають подразнення слизової оболонки очей, ураження шкіри й отруєння. Тому при паянні та лудінні слід дотримуватися таких правил безпеки:
– робоче місце паяльщика має бути обладнане місцевою вентиляцією;
– не допускається робота у загазованих приміщеннях;
– після роботи і перед вживанням їжі необхідно ретельно вимити руки з милом;
– хімікати слід засипати обережно, малими порціями, не допускаючи виникнення бризок (потрапляння кислоти в очі може викликати сліпоту, випари кислот також дуже шкідливі);
– сірчану кислоту слід зберігати у скляних бутлях з притертими пробками, бутлі вміщують у плетені кошики й обкладають м’якими прокладками;
– користуватися можна тільки розведеною кислотою; при розведенні кислоту слід доливати у воду тонкою цівкою, безперервно помішуючи розчин (забороняється лити воду в кислоту, оскільки при з’єднанні води з кислотою відбувається сильна хімічна реакція з виділенням великої кількості теплоти, навіть при незначній кількості води, яка потрапляє у кислоту, вода швидко нагрівається і перетворюється на пару, що може викликати вибух);
– не допускаються ручні операції (промивання, протирання виробів, розливання тощо), при яких можливе безпосереднє дотикання шкіри робітника до дихлоретану (вогненебезпечна отруйна рідина) або сумішей, що містять його;
– при нагріванні паяльника слід дотримуватися загальних правил безпеки поводження з джерелами нагрівання;
– при роботі з паяльною лампою слід перевірити її справність; пальне слід наливати в лампу не більш як на 75 % місткості, забороняється доливати або наливати пальне у лампу, що не прохолола; гасову лампу потрібно заправляти лише гасом;
– в електричного паяльника рукоятка має бути сухою і не проводити струму.